Тепер коротко про психологічне завдання/проблему, яку люди хочуть розв’язати візитом до психолога (бажано одразу і якимось чарівним чином, тобто без особистих зусиль 🙂 ).
Про справжнє психологічне (читай — духовне) завдання. Краще «завдання», ніж «проблема» — більше про-активності — менше пасивної приреченості. Чому про духовне? Психологія (від др.-грец. ψυχή — «Дух». «душа»; λόγος — «вчення») — наука про душу. Ну, не зовсім наука, радше мистецтво і кроснаукова дисципліна.
Так от. Справжнє завдання/проблема під час першого візиту, як правило, людині ще не відома. Це штука не банальна, а трансцендентальна 🙂 Вона тягне і вабить у невідоме (туди, де незрозуміло і страшно), мотивує відкриватися новому і вчитися. У цьому її духовно-розвивальна суть. Це і є предмет для медитації (активного коректного роздуму).
Найчастіше людині видно лише верхівку айсберга. Решта перебуває за горизонтом її поточного розуміння.
Інакше б вона її вже вирішила самостійно: зрозуміла глибинну суть, підібрала інструментарій і потихеньку вирішила. Як мінімум, крок за кроком почав би рухатися шляхом її вирішення, що вже принесло б полегшення і задоволеність процесом.
Цим шляхом ідуть люди, які практикують когнітивні та інші психологічні практики усвідомленого духовного розвитку. Як правило, йдуть не самі, а за допомогою професійних поводирів (психологів, учителів, наставників). Тому що людина, здебільшого замкнута система, не в змозі розвинути себе сама без докладання зусиль і допомоги ззовні. Тільки в казці барон Мюнхгаузен здатний витягнути себе сам із болота за волосся, та ще й разом із конем.
Як випливає з Другого закону термодинаміки (якщо по-побутовому і застосовно до нашої теми): «будь-яка замкнута система прагне до ентропії (розширення і розпаду). Зростання ентропії — стихійний процес. Якщо об’єм і енергія системи постійні, то будь-яка зміна в системі збільшує ентропію». І тільки (клієнти, увага!) доклавши зусиль або (психологи, увага!) вкачавши в систему енергію ззовні, можна її впорядкувати і синергітизувати, тобто розвинути. Сподіваюся, аналогія з людиною і психікою зрозумілі.
І якщо підходити до психології не профанно-ютубно, а більш-менш науково, то для розв’язання задачі потрібно спочатку її сформулювати, бажано точніше. Як у математиці. Інакше складно буде зрозуміти суть завдання, підібрати методологію і перевірити рішення — верифікувати результат, так би мовити. І надалі буде великий ризик витратити багато часу і грошей даремно, вирішуючи «не те» завдання. Тому краще не поскупитися і визначитися спочатку ретельніше.
Пропоную п’ять постулатів для формулювання завдання візиту до психолога:
- завдання базується на конкретному дискомфорті. Від якого хочеться позбутися, звільнитися, щось конкретне змінити в житті на краще, і, таким чином, зробити його приємнішим і цікавішим
- це має бути дискомфорт №1 у житті. Найважливіша й найактуальніша проблема. Цей дискомфорт може виражатися в різних деструктивних переживаннях: тривозі, страху, провині, образі, претензіях, ревнощах, роздратуванні, печалі, депресії тощо.
- я прихильник поетапного вирішення завдань. Не варто братися за все й одразу, можна надірватися. «Слона краще їсти по шматочках». Як правило, все, що здається людині безлічю її проблем, є проекцією або проявом всього-лише одного, але найактуальнішого для неї духовного завдання. Мій особистий досвід і професійна практика тому підтвердження. Варто зрозуміти й вирішити завдання №1, як зміниться й уся інша проблематика. Зміниться все життя, коло спілкування, друзі, робота, хобі та особисті стосунки. Природно — на краще. Відпаде баласт. Прийде щось нове і несподіване: яскраві події, захоплива діяльність, кайфове хобі, більш щирі друзі і по-справжньому близькі люди. Життя стане соковитішим, смачнішим і вже точно цікавішим. Потім з’явиться наступне завдання і супутня йому проблематика. І так далі. Так і відбувається духовний розвиток
- краще не чекати, поки проблеми стануть нестерпними, коли життя почне «бити розвідним ключем» або «ж*па трапиться» — це шлях страждання. «Відштовхнутися від дна» може не вийти — дно, як правило, в’язке, та й сил уже буде менше. Набагато ефективніше попереджати проблеми, заздалегідь готуватися до їх подолання, самому ставити собі завдання, а не чекати їх від життя — це шлях усвідомлення, набагато приємніший і людяніший…
- про-активне формулювання, тобто таке, що відповідає на запитання «що робити?». Що Тобі робити, щоб навчитися, змінитися, яку навичку напрацювати. Щоб зрештою позбутися дискомфорту №1, вирішити завдання. Глобально — в якомусь аспекті гармонізувати себе, посилити слабкі сторони, набути нову можливість і ступінь свободи. А інтелектуально — збільшити мірність своєї свідомості і в якихось питаннях побудувати свій світогляд (усвідомити, усунути протиріччя і зв’язати логічно). Щоб подібні проблеми більше не «прилипали» до тебе, а ти навчився їх розв’язувати, а краще — попереджувати.
Найчастіше коріння проблеми знаходяться зовсім не там, де припускає клієнт. І не в тій сфері, де знаходяться симптоми-наслідки. «Шукають часто не там, де втратили, а там, де світло і тепло». Адже так простіше, не потрібно докладати зусиль і долати страхи. Але ні психологічного розвитку, ні якоїсь іншої особистої трансформації в цьому немає.
Виходячи з вищесказаного, можна починати спільну роботу з психологом. А далі йде обкопування проблеми, активний пошук реальних причин, закономірностей і повторюваності. Після чого можна буде приступити до чуйного індивідуального підбору цілющих психотехнік і супроводу клієнта в їхній практиці 🙂 Але це вже окрема тема для розмови.
А як краще поводитися у психолога і використовувати його для своєї ж користі — дивись у моїй окремій замітці на цю тему.
(с) Костянтин Юр’єв, київський психолог
Записатися на сеанс: