Довготерпеливий кращий за хороброго, а той, хто володіє собою, кращий за завойовника міста.
Книга притчей, 16:32.
Сьогодні інтернет і полиці книжкових магазинів переповнені мотиваційним продуктом, покликаним надихнути нас на нове життя і великі звершення. Чому ж ситуація, яка мала б, по ідеї, принести благо, стала для багатьох прокляттям, породивши масу незадоволених людей, які постійно мріють про подорож, планують маршрут, але так і не зрушили з місця?
Для багатьох людей поглинання чергової порції «мотивації» стало сродні прийняттю наркоманом дози, після якої минає абстинентний синдром, а в житті все залишається по-старому, крім відчуття власної безпорадності і нікчемності, яке невпинно зростає. І щоб прорватися, щоб хоч якось зрушити з місця, ми вводимо чергову дозу «мотивації», замикаючи порочне коло.
Чому ж нам бракує сміливості визнати, що така «мотивація» не працює і треба шукати інший шлях? Що допоможе нам іти до мети так, щоб її досягти? Як нам нарешті зрушити з мертвої точки і почати ґрунтовно змінювати себе і своє життя? Але перш ніж ми відповімо на ці та інші питання, давайте «звіримо годинники»: для простоти викладу і розуміння поставимо знак рівності між поняттями «мотивація» і «натхнення», а також між «дисципліна» і «самоконтроль».
Мотивація — на гребені емоцій
Завдання мотивації — розпалити в нас емоції, підняти хвилю почуттів, яка понесе нас до заповітної мети. Це серфінг на гребені хвилі, але аж ніяк не вперта робота веслами. Красиво, захопливо, легко. Загалом, це енергія на здійснення дій, яка приходить і минає.
Але якщо на узбережжі океану хвилі можуть не припинятися, то в реальності нашого життя емоції — це одне з найкрихкіших, скороминущих і непостійних явищ. Можна тижнями і місяцями сидіти на березі, але так і не дочекатися хвилі. По суті, наше життя і являє собою пляж, всіяний «серферами», єдине заняття яких і є подібне очікування. Лише одиниці беруть весла і гребуть, повільно, але невпинно віддаляючись від берегів посередності й порожнечі. І наближаючись до своїх цілей.
Про популярність і владу ілюзій
Мотивація популярна, але не тому, що приводить до результатів. Мотивація популярна, як і будь-який інший легкий шлях. Людина так влаштована, що шукає легку, а не вірну дорогу. І якщо вона створює хоч якусь видимість правильного вибору, то, найімовірніше, її і буде обрано.
Але мотивація не робить шлях легким, вона всього лише роздає обіцянки і народжує надію, що все вийде легко і на емоційному піднесенні. Людина, яка перебуває у владі цих ілюзій, зовсім не готова — ні психічно, ні фізично — до труднощів і перешкод, які завжди зустрічалися, зустрічаються і зустрічатимуться на будь-якому шляху до більш-менш вартісних цілей. Тому найменша складність може призвести до відступу на берег в очікуванні наступної попутної хвилі.
Звісно, всі ми любимо позитивні емоції: радість, драйв, захват — і в цьому немає нічого поганого. Погано те, що ми стаємо залежними від них, а не вони від нас. Ми стаємо схожими на п’яницю, який без вливання спиртного не може і не хоче жити.
Виправдання для ледарів
Звичайно, муляр чи водій не зможе послатися на відсутність натхнення, але представники творчих професій мають для своєї лінощів, як їм здається, чудове алібі.
Дисципліна: на веслах крізь хвилі
На відміну від мотивації, дисципліна не чекає слушної погоди і потрібної хвилі. Її не хвилюють емоції і почуття, вона не потребує їх, а за певного досвіду сама їх створює і змушує служити своїм цілям.
Так, дисципліна дається нелегко. Вона не виникає після ролика, фільму, семінару чи подкасту. Будучи маленькою і слабкою, вона з труднощами продирається крізь лінощі, страх і «не хочу». Але якщо її плекати і тренувати, то, зростаючи і набираючи обертів, вона допоможе вам знести будь-які перешкоди на шляху до успіху і самореалізації.
У дисципліни лише один недолік: це вірний, але важкий шлях. Тому вона непопулярна, і тому її обмовили, як тільки могли.
Міфи і брехня про дисципліну
Міф 1. Дисципліна і творчість несумісні
Коли я чую подібне, то розумію, що справжні біографії знаменитих художників, композиторів, літераторів та інших творців оповиті таємницею. При ближчому знайомстві виявляється, що більшість геніїв працювали вперто, багато і не чекали натхнення, адже дисципліна — найкращий друг натхнення. Дисципліна і організованість — найкращі друзі натхнення і творчості.
Міф 2. Дисципліна — це рабство
Філософія таких людей зрозуміла. Її висловив ще Вольтер: свобода — це робити те, що хочеш і коли хочеш. Але був і інший французький мислитель — Жан-Жак Руссо, який сказав, що справжня свобода — це можливість робити те, що необхідно і правильно.
З логічної точки зору правий Руссо. Адже яка це свобода, якщо ти ходиш на роботу за графіком, виконуєш те, що кажуть тобі інші люди, слухняний законам держави, але не можеш впоратися із самим собою і своїми емоціями?..
Хіба це можна назвати свободою, коли ти працюєш на інтереси інших, але через лінощі чи апетит нехтуєш своїми інтересами і цілями? Виходить, що дисципліна і самоконтроль і є справжня свобода на шляху реалізації своїх бажань, руху до своїх цілей.
Але це лише перший ступінь свободи. Наступний — не тільки робити те, що правильно і треба, а й любити це, отримувати від цього задоволення. І тут ми стикаємося з наступним міфом.
Міф 3. Дисципліна і щастя несумісні
Цей міф ґрунтується на переконанні, що здорова їжа обов’язково несмачна, хороша музика — нудна, заняття спортом не можуть приносити задоволення, наполеглива праця (інтелектуальна і фізична) пригнічує… Тобто все, для чого необхідна дисципліна і самоконтроль, пов’язане з негативними почуттями й емоціями, а отже, несумісне зі щастям і яскравим цікавим життям.
Але наполегливість винагороджується, при фізичних навантаженнях посилюється виділення гормонів задоволення, будь-які смаки можна змінити, а їжу приготувати смачно. Скажу більше: якщо їжа корисна, поживна і збалансована, але несмачна, то це нездорова їжа.
З іншого боку, є маса справ, які за визначенням просто не можуть принести задоволення і радість, але справ, які все одно необхідно зробити. А зробити їх треба хоча б тому, що між їх виконанням і нашим щастям є прямий зв’язок.
Наприклад, багато людей не люблять спортивні вправи тільки тому, що ще не спробували. Але є й ті, хто ніколи не зможе полюбити заняття спортом, попри всю їхню корисність для мозку і тіла. І тут не допоможе жодна мотивація і самонавіювання, але дисципліні це під силу.
До того ж багато залежить від нашого ставлення. Мені здається, важко не отримувати радості й задоволення від подолання самого себе, від досягнення власних цілей. Навіть у самому процесі можна бути щасливим від простої думки, що ти не мазунчик безвольний, а людина, яка володіє собою.
Дисципліна приводить людину через досягнення результату до того емоційного стану, який вічні ледарі вважають необхідним для досягнення цього результату.
Виходить, справжнє щастя важко здобути без дисципліни.
Без дисципліни неможливо бути вільним, володіти натхненням і прориватися крізь хвилі.
Що робитимемо з мотивацією? Викинемо баласт за борт? Ні в якому разі! Просто почнемо правильно ставитися до мотиваційних продуктів.
Мотивація — картина майбутнього
Мотивація дуже хороша, коли малює перед нами картину майбутнього, показує нам, що на нас чекає, якщо ми візьмемо себе в руки і за підтримки дисципліни йтимемо вперед. Мотивація хороша, коли нагадує, заради чого нам потрібен самоконтроль і безперервний рух.
Тому обов’язково дивіться мотиваційні відео, читайте мотиваційні книги і статті. Але ще краще — шукайте і плекайте внутрішню мотивацію. Думайте про свої цілі, мрійте про них, плануйте їх досягнення, продумуйте тактику і стратегію.
Автор: Андрій Банніков
Питання мотивації й дисципліни часто постає в психологічній роботі — особливо коли йдеться про вигорання, прокрастинацію чи втрату сенсу. Якщо вам важко зрушити з місця самостійно, психолог може допомогти вибудувати робочу стратегію — на онлайн-консультаціях недорого та якісно.
