Концепції природних прав і задоволення природних потреб стали доступними кожному: багато літератури, наукових досліджень з питань психологічного здоров’я, широкий розвиток психоаналізу та інших психотерапевтичних форм.

Однак суспільство доволі інертне, і те, до чого давно дійшли світлі голови людства, ще багато десятиліть проникатиме у свідомість широкого загалу, що живе, здебільшого, ще старими уявленнями.

Криза, власне, і полягає у стані «недопереходу» (недоініційованості) нового покоління людей до нової самоідентичності – «людини гармонійно розвиненої», де гармонійність і полягає у відчутті благополуччя та щастя.

У цьому зв’язку розглянемо різні форми такого «недопереходу», висвітлимо його міфологічні та релігійні витоки, прояви в різних аспектах життєдіяльності людини і намітимо шляхи «переходу».

Отже, почнемо зі сфери професійної діяльності, оскільки в цій сфері дана проблема надто очевидна і непримхована. Так, наприклад, у сучасному суспільстві рідко можна зустріти людей, які щасливі на своєму робочому місці.

Більшість людей закінчили «не ті» ВНЗ, «не ті» ПТУ, і працюють на «не тих» роботах. За такої ситуації ймовірність того, що людина буде щаслива, займаючись «не тим», до чого лежить її душа, малоймовірна. Найімовірніше, вона не стане серйозним фахівцем у якійсь справі, буде мало оплачувана і завжди відчуватиме соціальні труднощі, дискомфорт і напруження у професійній сфері. Такі люди з усіх сил намагаються втриматися на своїх робочих місцях, готові працювати за копійки. Але це лише посилює їхню невротичність, страхи, бажання триматися з усіх сил хоч за якусь, нехай і не бажану, але все ж стабільність, а в результаті – апатія, депресія, відчуття змарнованого власного життя.

Необхідно зазначити той факт, що більшість захворювань ШКТ мають психосоматичний характер, пов’язаний саме з відчуттям тривожності, страху за завтрашній день, прихованою проективною агресією до роботодавця, породженою, як правило, відчуттям власної соціальної неадекватності та непрофесіоналізму.

Найпарадоксальніше в цій ситуації те, що багато хто з дитинства готує собі проблеми, з якими зустрінеться з початком повноцінного соціального життя. Так, наприклад, деякі люди при виборі професії в молодості спираються не на свої бажання, а на прийняті в суспільстві уявлення про престижність, перспективи, ринкову затребуваність тощо.

Спроба «вбудувати себе» в «інтереси ринку» – це своєрідний психологічний захисний механізм «ототожнення з фактором, що викликає страх» (проекція – один із захисних механізмів психіки), що приховує страх відчуженості від «ринку», страх символічної смерті через зниження власних «котирувань» і позбавлення можливості бути учасником «ринкових» відносин. Це базується на міфологічному ототожненні «життя» і «ринку».

З самого дитинства «ринкова» модель суспільних відносин і поглядів підштовхує дитину підлаштовуватися під «потреби ринку», ідентифікуючи себе як потенційного учасника «ринкових» відносин, забуваючи або витісняючи власні бажання, прагнення, духовні пориви.

Скільки разів протягом життя нам доводилося чути: «виростеш, людиною станеш», «вийдеш заміж вдаліше», «отримаєш хороше місце», «з такою професією не пропадеш»? Найімовірніше, доволі часто.

При такій постановці питання у дитини може не залишитися місця для пошуку свого покликання, а загальний конформізм і зовнішня послужливість, щоб «клієнта» (чоловіка, роботодавця, друга, спонсора тощо) не сполохати, – витісняє будь-які власні спонукання, знецінюючи цілі та змушуючи вписувати своє життя у звичні соціальні шаблони.

Власне, існування таких шаблонів, з одного боку, забезпечує соціальну стабільність через формування єдиної системи цінностей і форм реагування, а з іншого – породжує доволі сильний тиск на особистість, що розвивається. У багатьох так і не виходить перейти цей бар’єр (пройти ініціацію), вони залишаються соціальними автоматами із сильною внутрішньою агресією та відчуттям власної незначущості, невпевненості, тривоги за завтрашній день.

Однак досвід щастя досяжний кожному, хто хоч раз досягав значущих для нього цілей, відчуваючи при цьому специфічне відчуття задоволеності й наповненості буття. І батьки, у глибині душі бажаючи дитині щастя, готуючи її до життєвих реалій, іноді забувають про те, що реальність у цьому випадку визначається міфологічними уявленнями, прийнятими в суспільстві на цьому етапі його розвитку в конкретний історичний період.

Реальність, у цьому випадку, міфологічна, а міф – це спосіб опису буття, нехай навіть повсюдно прийнятий, але не саме буття. І в питаннях особистого щастя, як стану ірраціонального, потрібно спиратися не на соціальні міфи й уявлення, а на внутрішні відчуття особистості, її пориви і прагнення.

Міф «ринковості» є одним із найпоширеніших і найвпливовіших міфів сучасності. «Ринок» – це стиль життя, і це не тільки магазин чи торгова площа, «ринок» – це те світовідчуття, з яким ми живемо.

Так, наприклад, часто сім’я є своєрідним ринком. Тут можуть починати продаватися оцінки викладачам і батькам, гарний настрій родичам, секс партнерам, власна свобода, і навіть діти стають розмінною монетою для збереження стабільних парних стосунків (житлового чи фінансового ресурсів).

Кафе, ресторани, вулиці – все це потенційні ринки. Де чоловіки, залучені в «ринковість», обирають собі жінок, придивляються, приміряються, трясучи грошима чи атрибутами статусності. А жінки з «ринковим» поглядом з не меншим азартом збирають знаки уваги, частування, подарунки, придивляючись до покупця багатшого, причому, незалежно від того, «продалася» вона вже в сім’ю чи ні. Для людини «ринкового» типу завжди потрібно «тримати» товарний вигляд і знати свою ринкову вартість, щоб зняти той самий внутрішній страх зниження своїх «котирувань».

Так, наприклад, гра в «шопінг», по праву може вважатися своєрідним захисним механізмом, що приховує безперервно існуюче відчуття власної ущербності й неплатоспроможності. І «шопінг» – це не просто здійснення покупок у магазині, це цілий багатогодинний процес зняття внутрішнього напруження, який до реальних покупок необхідних товарів чи послуг може й не мати жодного стосунку. Саме відсутність відчуття власної значущості та впевненості може призводити до постійних спроб заповнити цей недолік, нехай навіть невротичним шляхом, на час, ризикуючи в результаті втратити навіть те, що було.

Поки ти на ринку і створюєш вигляд «потенційного» покупця перед запобігливими й улесливими продавцями, страх і тривога на час відступають. Однак, через якийсь час настає друга частина цієї історії: так нічого і не купивши, або не купивши того, що захотілося, або усвідомивши свою нездатність купити щось, на що запав, людина ще більше відчуває свою ринкову «непотрібність», що змушує її ще і ще раз грати роль «потенційного покупця», що гуляє ринком і обирає. У цей момент усі продавці тебе поважають і обходжують, що створює на час ілюзію власної значущості, яку хочеться продовжити. У гонитві за цією ілюзією людина втрачає власні цілі, залучаючись усе більше в чужу соціальну гру, якій немає кінця і краю вже кілька тисяч років.

Цікаво, що середньостатистичний «шопінг» європейця займає близько 3-4 годин на день (маються на увазі прогулянки супермаркетами, бутиками тощо). Якщо ж врахувати всі існуючі «ринки», то сучасна людина безперервно живе на ринку, і як кажуть на Сході: «Ринок – це наші Мама і Тато».

«Ринок» – це дуже цікава гра для людей. На ньому є свої правила, керівництво, система законодавчої та виконавчої влади, і навіть система покарання.

Одним із стимулюючих засобів ринку є створення дефіциту. І, звісно, в рамках «ринкового» ставлення до життя існує «дефіцит сексуальності». Він може прирівнюватися до статусу, точніше, може здаватися, що лише статусні люди можуть його собі дозволити. І при всій очевидності цієї нісенітниці, адже багато хто відчуває, що «десь тут щось не те», через сильну поширеність цього міфу, дуже складно зрозуміти «де і що».

Так де ж це «десь і щось»?

А воно поруч і доволі очевидно. Наприклад, купуючи відчуття власної «сексуальності» в особі гламурної дівчини (найбільш продаваний вид останнім часом), «статусна», а точніше «ринкова» людина отримує ілюзію наявності в себе власної «статусності і сексуальності», посилюючи і без того присутній, однак витіснений із свідомості, невроз на сексуальному ґрунті.

А що ж відчуває дівчина, залучена в цей міф і яка живе з багатим покупцем? Те ж саме. Вона ж чудово розуміє, що колись закінчиться її природна краса, і що жодні пластичні операції вже не врятують. І вона опиниться за бортом. Ця ситуація лише посилює страх за завтрашній день, пов’язаний з випадінням із ринкових відносин при падінні власних котирувань на ринку.

Є й інші «ринкові глюки».

Так, наприклад, знижки дають більш статусним покупцям (власникам всіляких платинових та gold карток, членам елітних клубів тощо), а не менш статусним. Однак, якщо знижка – це спосіб стимуляції продажів, то має бути все навпаки, а саме, ті, у кого мало грошей, повинні брати зі знижкою дорожчий товар, а ті, у кого грошей і так багато, при отриманні знижки відчувають, що ними намагаються маніпулювати, спонукаючи здійснити покупку саме цього товару чи послуги (тим самим знижуючи їхній статус), хоча багатій людині все одно, скільки що коштує, якщо їй подобається товар чи послуга – вона їх купить і без знижки, і жодна знижка не змусить її купувати неякісний товар. Така ситуація парадоксальна на сучасному ринку, проте парадокс мало хто помічає.

Ось ще кілька прикладів впливу міфу «ринковості».

Так, наприклад, криза середнього віку найчастіше пов’язана саме з утратою задоволення від життя, інтересів і смислів, а також з усвідомленням власної сексуальної нереалізованості. І соціально зумовлена знову ж таки, найчастіше, «ринковими» уявленнями про буття.

Ринок проник усюди, навіть у стосунки з Богом. Симонія (купівля посад у релігійній ієрархії) занадто очевидне явище, щоб приділяти йому багато місця, а от звернути увагу на особливості ринкових відносин, що пронизують релігійну міфологію, можна.

Так, наприклад, згадуючи міфи заснування авраамічних релігій, ми пам’ятаємо, що і Мойсей, і Мухаммед торгувалися з Богом за кількість заповідей, жертв, укладали з ним договір. Уявлення про Бога звелися до уявлень про учасників ринкових відносин.

Здавалося б, тільки в Християнстві Ісус активно засуджував «ринковість» у стосунках з Богом. Однак, міф «ринковості» і сюди проник, ми пам’ятаємо, що він був Сином Божим і… «Спокутував гріхи», тобто ніс покарання за недотримання правил, встановлених на… «зоні договірних відносин». І тут без ринку: початкової угоди, правил договору, суду, вироку і виконання покарання за недотримання зобов’язань – не обійшлося.

Справді, уявлення про договір з богами, про суд Божий, закони і кари за їх невиконання, а також форми спокутування гріха пронизує більшість релігійних течій, у всякому разі, у масовій свідомості, через поширеність «ринкових» уявлень, це виглядає саме так.

Відомий німецький соціолог Макс Вебер колись писав, що людство проєктує на небо уявлення про свій поточний соціальний устрій. Так, наприклад, Єгипетська книга мертвих, як збірник правильних відповідей на суді Осіріса, явно вказує на таку проекцію. Ієрархія божественного світу в масовій свідомості також дуже нагадує людську. Наприклад, верховний бог-законодавець має свою виконавчу владу, каральні органи, канцелярію та інші відомства. Також є різного роду «вирішувачі», заступники, друзі всевишнього, представники його інтересів на Землі. Достатньо згадати про Папу Римського та інших священнослужителів церкви. Сформовані ринкові правила спілкування з вищестоящими: ритуали спокутування, замолення, освячення.

Насправді ринок релігійних послуг багатогранний. Так, наприклад, існування кладовищ, як місць збереження кісток до дня «пришестя» і «тілесного воскресіння мертвих» (абсурдність ситуації самоочевидна), або «продаж» поховальних місць ближче до місця такого «пришестя» (у деяких церквах навіть під вівтарним простором). Або купівля індульгенцій, подаяння жебракам, жертви храмам, купівля свічок та ікон… Форми відкуплення від почуття провини перед релігійними образами настільки очевидні, що уважний читач знайде їх у своєму житті й сам. Що вже казати, така ринкова активність заохочується церквою.

«Ринком» пронизаний практично весь простір нашого життя. Таке нівелювання Бога до рівня учасника ринкових відносин створює передумову десакралізації релігії, підриву віри, підкріплює, а можливо і породжує «ринковий» міф людських стосунків, де ми спочатку раби Божі або щось йому винні, або, принаймні, повинні боятися, «відстібати» свою енергію і переживати за своє майбутнє.

А ось ще кілька прикладів «ринковості»: «сім’я», «шлюбний контракт» або іноді нав’язуваний дітям «обов’язок дитини перед батьком», міфічний «обов’язок людини перед богом» чи владою. Звісно, зв’язок цих прикладів з міфологією не завжди очевидний і вимагає спеціальної підготовленості мислення й рівня освіченості, однак помітити прояви для уважної людини, що розвивається, під силу.

© Борис Пахоль – 2013. Ред. Костянтин Юр’єв, київський психолог

Якщо тривога, страх за завтрашній день чи відчуття «застрягання» в чужих життєвих сценаріях заважають вам знайти власний шлях і справжні бажання, психолог допоможе розібратися в причинах цього стану. Запишіться на консультацію психолога в Києві або онлайн, щоб повернути собі відчуття контролю над власним життям.