Ми всі приймаємо рішення, як великі, так і маленькі, протягом кожного дня нашого життя. Що хочемо на сніданок? О котрій зустрітися з другом? Чому навчатися? І т.п.

Стратегія, яку ми використовуємо, залежить від різних факторів, зокрема від того, скільки часу у нас є для прийняття рішення, загальної складності рішення і ступеня невизначеності.

Коли ми стикаємося з деякими рішеннями, у вас може виникнути спокуса просто підкинути монетку і дати шанс визначитися з вашою долею. У більшості випадків ми дотримуємося певної стратегії або серії стратегій, щоб прийти до рішення. Для багатьох відносно незначних рішень, які ми приймаємо щодня, підкидання монети не було б таким жахливим підходом. Для деяких складних і важливих рішень ми з більшою ймовірністю витратимо багато часу, досліджень, зусиль і розумової енергії.

Отже, як саме цей процес працює? Нижче наведено деякі з основних стратегій прийняття рішень, які ви можете використовувати.

Однофункціональна модель

Цей підхід передбачає прийняття рішення виключно на основі однієї функції. Наприклад, уявіть, що ви купуєте мило. Зіткнувшись із широким вибором варіантів у місцевому супермаркеті, ви вирішуєте базувати своє рішення на ціні й купуєте найдешевший вид мила. У цьому випадку ви ігнорували інші змінні (такі як запах, бренд, репутація й ефективність) і зосередилися лише на одній функції. Однофункціональний підхід може бути ефективним у ситуаціях, коли рішення відносно просте і вам бракує часу. Однак, як правило, це не найкраща стратегія при роботі зі складнішими рішеннями.

Адитивна модель

Цей метод включає врахування всіх важливих особливостей можливих варіантів, а потім систематичне оцінювання кожного варіанту. Цей підхід має тенденцію бути найкращим методом при прийнятті складніших рішень. Наприклад, уявіть, що ви зацікавлені в покупці нової камери. Ви створюєте список важливих функцій, які хочете, щоб камера мала, а потім оцінюєте кожну можливу опцію за шкалою від -5 до +5. Камери, що мають важливі переваги, можуть отримати оцінку +5 за цим фактором, тоді як камери із серйозними недоліками можуть отримати оцінку -5. Після того як ви переглянули кожен варіант, можна підрахувати результати, щоб визначити, який із варіантів має найвищий рейтинг. Модель адитивних функцій може бути чудовим способом визначення найкращого варіанту серед різних опцій. Однак, як ви можете уявити, це може зайняти чимало часу і, ймовірно, не є найкращою стратегією прийняття рішень, якщо вам бракує часу.

Модель усунення за аспектами

Модель усунення за аспектами вперше запропонував психолог Амос Тверскі у 1972 році. При такому підході кожен варіант оцінюється за однією ознакою одночасно, починаючи з тієї функції, яку ви вважаєте найважливішою. Якщо елемент не відповідає встановленим критеріям, ви виключаєте його зі списку параметрів. Ваш список можливих варіантів стає все меншим і меншим, поки ви викреслюєте елементи зі списку, доки врешті-решт не прийдете до єдиного варіанту.

Прийняття рішень перед лицем невизначеності

Три попередні процеси часто використовуються в тих випадках, коли рішення досить прості, але що відбувається, коли присутній певний ступінь ризику, двозначності чи невизначеності? Наприклад, уявіть, що ви спізнюєтеся на урок психології. Якщо ви їдете вище обмеження швидкості, щоб дістатися вчасно, то ризикуєте отримати штраф за перевищення швидкості. Або ви маєте дотримуватися обмеження швидкості, ризикнути спізнитися і, можливо, отримати поганий бал за те, що пропустили запланований тест. У цьому випадку вам потрібно зважити ймовірність того, що ви спізнитеся на зустріч, і ймовірність того, що ви отримаєте штраф за перевищення швидкості. Приймаючи рішення в такій ситуації, люди схильні використовувати дві різні стратегії прийняття рішень: евристику доступності та евристику репрезентативності. Пам’ятайте, що евристика – це швидке розумове скорочення, яке дозволяє людям швидко приймати рішення й судження.

Евристика доступності: коли ми намагаємося визначити, наскільки щось імовірне, ми часто базуємо такі оцінки на тому, наскільки легко можемо згадати подібні події, що відбувалися в минулому. Наприклад, якщо ви намагаєтеся визначити, чи варто перевищувати ліміт швидкості й ризикувати отримати штраф, ви можете подумати, скільки разів бачили, як поліцейські зупиняли людей на певній ділянці шосе. Якщо ви не можете одразу згадати жодних прикладів, можете вирішити піти далі й ризикнути, оскільки евристика доступності привела вас до висновку, що небагато людей зупиняють за перевищення швидкості на вашому конкретному маршруті. Якщо ви можете згадати численні приклади того, як людей зупиняли, можете просто не ризикувати і дотримуватися запропонованого обмеження швидкості.

Евристика репрезентативності: цей розумовий шлях включає порівняння нашої поточної ситуації з нашим прототипом певної події чи поведінки. Наприклад, намагаючись визначити, чи варто прискоритися, щоб вчасно дістатися до вашого класу, ви можете порівняти себе з вашим іміджем людини, яка, найімовірніше, отримає штраф за перевищення швидкості. Якщо у вас немає іміджу недбалого підлітка, який водить хот-род, а ви – молода ділова жінка, що водить седан, ви можете оцінити, що ймовірність отримати штраф за перевищення швидкості доволі низька.

Процес прийняття рішення може бути як простим (наприклад, випадково обираючи наші доступні варіанти), так і складним (наприклад, систематично оцінюючи різні аспекти наявних варіантів). Стратегія, яку ми використовуємо, залежить від різних факторів, зокрема від того, скільки часу у нас є для прийняття рішення, загальної складності рішення і ступеня невизначеності.

За матеріалами Kendra Cherry, “The Psychology of Decision-Making Strategies”, verywellmind.com. Переклад та адаптація: Костянтин Юр’єв, психолог

Якщо вам складно приймати важливі рішення через тривогу, невпевненість чи страх помилки, консультація психолога допоможе розібратися в причинах цих труднощів і навчить ефективних стратегій прийняття рішень. Запишіться на прийом до психолога в Києві або онлайн.