У звичайному житті модель поведінки більшості людей тяжіє до однієї з двох крайностей: пасивності або агресії.

У першому випадку людиною, яка добровільно бере на себе роль жертви, керує невпевненість у собі, страх перед обличчям змін або, навпаки, побоювання втратити те, що вже нажито.

У другому — витіснена образа, компенсація почуття провини, явне або завуальоване бажання помсти та маніпуляції людьми, підпорядковуючи їх своїм “інтересам”.
Агресор керується принципом «ти мені винен, бо я сильніший», жертва — «ти мені винен, бо я слабкий, а слабких потрібно підтримувати».

На відміну від цих двох поширених типів комунікації, асертивна поведінка (assertiveness) спирається на кардинально інший принцип: «я тобі нічого не винен, і ти мені нічого не винен, ми партнери».

Асертивність — здатність людини не залежати від зовнішніх впливів і оцінок, самостійно регулювати власну поведінку і відповідати за неї.

Принципи асертивної поведінки:

■ Прийняття на себе відповідальності за власну поведінку. По суті асертивність — це філософія особистої відповідальності. Тобто йдеться про те, що ми відповідальні за свою власну поведінку і не маємо права звинувачувати інших людей за їхню реакцію на нашу поведінку.

■ Демонстрація самоповаги і поваги до інших людей. Основною складовою асертивності є наявність самоповаги і поваги до інших людей. Якщо ви не поважаєте себе, то ніхто не поважатиме вас.

■ Ефективне спілкування. У цьому випадку головними є три наступні якості — чесність, відкритість і прямота в розмові, але не за рахунок емоційного стану іншої людини. Йдеться про вміння сказати те, що ви думаєте або відчуваєте щодо якогось питання, не засмучуючи при цьому свого партнера по спілкуванню.

■ Демонстрація впевненості та позитивної установки. Асертивна поведінка передбачає розвиток впевненості та позитивної установки. Впевненість у собі пов’язана з трьома параметрами: досвідом, самоповагою і відчуттям свого професіоналізму.

■ Уміння уважно слухати і розуміти. Асертивність вимагає вміння уважно слухати і прагнення зрозуміти точку зору іншої людини. Усі ми вважаємо себе хорошими слухачами, але виникає питання, як часто ми, слухаючи іншу людину, переходимо від фактів до своїх припущень, і як часто ми перебиваємо інших для того, щоб швидше викласти свою точку зору?

■ Переговори і досягнення робочого компромісу. Прагнення до досягнення робочого компромісу — дуже корисна якість. Часом виникає потреба знайти такий вихід із ситуації, що склалася, який би влаштовував усі залучені сторони.

Права людини в асертивному спілкуванні:

■ виражати почуття;
■ виражати думки і переконання;
■ говорити «так» або «ні»;
■ змінювати думку;
■ сказати «я не розумію»;
■ бути самим собою і не підлаштовуватися під інших;
■ не брати на себе чужу відповідальність;
■ просити про щось;
■ встановлювати власні пріоритети;
■ розраховувати на те, щоб вас слухали і ставилися до вас серйозно;
■ помилятися;
■ бути нелогічним, приймаючи рішення;
■ сказати «мені це байдуже».

Переконання, що заважають розвитку асертивної поведінки в людини, схильної до пасивної моделі поведінки.

Мануель Сміт розробив модель так званої асертивної (самоствердної) поведінки.

Нижче наведено так звані асертивні права, а також маніпулятивні упередження, які, на думку авторів концепції асертивності, блокують ці права:

1.Я маю право оцінювати власну поведінку, думки та емоції і відповідати за їхні наслідки.
Маніпулятивне упередження: Я не повинен безцеремонно і незалежно від інших оцінювати себе і свою поведінку. Насправді оцінювати й обговорювати мою особистість у всіх випадках повинен не я, а хтось більш мудрий і авторитетний.

2.Я маю право не вибачатися і не пояснювати свою поведінку.
Маніпулятивне упередження: Я відповідаю за свою поведінку перед іншими людьми, бажано, щоб я звітував перед ними і пояснював усе, що я роблю, вибачався перед ними за свої вчинки.

3.Я маю право самостійно обміркувати, чи відповідаю я взагалі або якою мірою за вирішення проблем інших людей.
Маніпулятивне упередження: У мене більше зобов’язань щодо деяких установ і людей, ніж до себе. Бажано пожертвувати моєю власною гідністю і пристосуватися.

4.Я маю право змінити свою думку.
Маніпулятивне упередження: Якщо я вже висловив якусь точку зору, не варто її ніколи змінювати. Я мав би вибачитися або визнати, що помилився. Це означало б, що я некомпетентний і нездатний вирішувати.

5.Я маю право помилятися і відповідати за свої помилки.
Маніпулятивне упередження: Мені не належить помилятися, а якщо я зроблю якусь помилку, я повинен почуватися винним. Бажано, щоб мене і мої рішення контролювали.

6.Я маю право сказати: «я не знаю».
Маніпулятивне упередження: Бажано, щоб я міг відповісти на будь-яке запитання.

7.Я маю право бути незалежним від доброзичливості інших і від їхнього хорошого ставлення до мене.
Маніпулятивне упередження: Бажано, щоб люди до мене добре ставилися, щоб мене любили, я їх потребую.

8.Я маю право приймати нелогічні рішення.
Маніпулятивне упередження: Бажано, щоб я дотримувався логіки, розуму, раціональності й обґрунтованості всього, що я роблю. Розумно лише те, що логічно.

9.Я маю право сказати: «я тебе не розумію».
Маніпулятивне упередження: Я повинен бути уважним і чутливим до потреб оточуючих, я повинен «читати їхні думки». Якщо я цього не робитиму, я безжальний невіглас і ніхто мене не любитиме.

10.Я маю право сказати: «мене це не цікавить».
Маніпулятивне упередження: Я повинен намагатися уважно й емоційно ставитися до всього, що трапляється у світі. Напевно, мені це не вдасться, але я повинен намагатися досягти цього з усіх сил. Інакше я черствий, байдужий.

Пасивність, агресія чи асертивність — це навички, які можна усвідомити і змінити. Якщо вам важливо навчитися відстоювати власні межі без агресії та провини, запрошую на онлайн-консультації психолога — недорого, якісно та зручно.

Записатися на сеанс: