У кабінеті психолога рано чи пізно виникає одне й те саме питання: «Чого я насправді хочу?». Дивно, але для багатьох дорослих людей відповісти на нього значно складніше, ніж вирішити конкретну життєву проблему. Причина проста: більшість наших бажань змішані – частина з них іде від нас самих, а частина є “чужими голосами”, засвоєними в дитинстві або нав’язаними середовищем.
Як відомо, діями людини керують її бажання. Однак бажання можуть мати різну природу. Вони бувають природними, тобто зумовленими природою самої людини, і привнесеними, тобто такими, джерелом яких є надсвідомі (засвоєні) настанови.
Природні та привнесені бажання
Відмінність цих типів бажань легко простежити, оскільки при виконанні природного бажання людина відчуває природне почуття задоволеності, а при виконанні привнесеного – ні, навіть якщо формально мета досягнута. Саме тому люди, що роками “йшли не своїм шляхом” – обирали професію батьків, шлюб заради статусу, кар’єру заради престижу, – часто описують результат словами “начебто все є, а радості немає”.
Природні бажання можна розділити на первинні потреби та вторинні – ті, що визначають форму задоволення потреб. Наприклад, голод є первинним бажанням, а бажання пообідати саме в улюбленому ресторані – вторинним. Плутанина між первинним і вторинним рівнем – одне з найпоширеніших джерел незадоволеності: людина щиро вважає, що їй потрібен конкретний автомобіль чи посада, хоча насправді за цим стоїть більш загальна й гнучкіша потреба – у безпеці, визнанні чи свободі.
З енергетичних позицій потреби людини можна розглядати як своєрідні первинні енергії, право володіння якими напрацьоване людиною на попередніх еволюційних рівнях і які використовуються нею для здійснення дій, що задовольняють ці потреби, підштовхуючи до цього за допомогою бажань. Наявність у людини великого запасу такої енергії призводить до сильного бажання щось зробити, яке розряджається в міру здійснення дій, що наближають людину до задоволення цієї потреби; у міру розрядки напруги людина відчуває задоволення й приємну втому.
Тілесна мапа потреб
За енергетичною локалізацією первинні потреби людини можна співвіднести з її тілом. Ця мапа – не езотерична забаганка, а зручний практичний інструмент: коли важко словами сформулювати бажання, часто простіше “просканувати” тіло й помітити, де саме виникає напруга чи тепло.
Низ живота, куприк, сідниці: фізіологічні потреби, потреба в захищеності.
Промежина і вище, приблизно на три пальці нижче пупка: потреба в сексі та інших задоволеннях.
Вище, до грудної кістки, живіт, сонячне сплетіння: потреба в причетності, управлінні й домінуванні серед подібних до себе (у владі).
Груди: потреба в душевних почуттях, доброті, турботі, ніжності, любити й бути коханим.
Шия: інтерес і творча потреба.
Голова, лоб: потреба в самопізнанні, світорозумінні та сенсі існування.
Розглянемо кожну з потреб докладніше.
Дев’ять базових потреб людини
1. Фізіологічні потреби – в їжі, сні, відпочинку, теплі. Це фундамент піраміди: поки вони незадоволені, людині складно щиро цікавитися чимось “вищим” – творчістю чи сенсом життя.
2. Потреба в захищеності мотивує людину прагнути не лише задоволення фізіологічних потреб, а й можливості задовольняти їх надалі. Ця потреба простежується вже на тваринному й рослинному рівнях у прагненні робити запаси, інстинкті території та захисту житла. Природно, аналогічні інстинкти притаманні й людині – звідси прагнення до фінансової подушки, стабільної роботи, власного житла.
3. Потреба в сексі та задоволеннях також належить до фізіологічних і може виражатися як безпосередньо, так і через непрямі бажання. Наприклад, бажання добре виглядати, красиво вдягатися підсвідомо має на меті привернення сексуального партнера, навіть якщо свідомо людина цього не усвідомлює.
4. Потреба в причетності має еволюційною основою стадну природу людини, що полегшує виживання. Реалізацією цієї потреби є бажання людини належати до якихось груп, спільнот, носити відмітні знаки, форму, символіку тощо – від корпоративної культури до вболівання за спортивну команду.
5. Потреба в домінуванні має складнішу еволюційну основу. Її реалізацію можна спостерігати вже у тваринному царстві: у будь-якій зграї існує ієрархічна структура, причому кожна тварина, принаймні замолоду, прагне підвищити свій статус у цій структурі. Наявність ієрархії підвищує виживаність виду загалом, а також збільшує ймовірність виживання сильніших особин за рахунок слабших, що також відповідає цілям еволюції. На тваринному рівні ця потреба реалізується за допомогою іклів і кігтів, людина ж може підвищити свій статус, розбагатівши, зробивши кар’єру, здобувши своїми справами авторитет і повагу оточення.
6. Потреба в душевних почуттях і любові є переважно людським надбанням і може задовольнятися як безпосередньо, так і через альтруїстичні дії, бажання висловити й отримати схвалення та симпатію оточення тощо.
7. Пізнавальна потреба у нижчих формах проявляється як цікавість, яка згодом переростає в активне прагнення до пізнання світу.
8. Потреба в осмисленості є джерелом релігійного почуття, а згодом подальшого розвитку й розширення світогляду, досягнення глобальних життєвих цілей і самореалізації – професійної, творчої, соціальної.
9. Потреба в самопізнанні актуальна лише для невеликої кількості людей і є передумовою усвідомленого духовного розвитку та підвищення власного онтологічного статусу у світі.
Піраміда Маслоу: від виживання до самопізнання
Наведену тут ієрархію потреб розробив відомий американський психолог гуманістичного напряму Абрахам Маслоу, який розмістив зазначені потреби у вигляді піраміди. Сформульовані ним загальні принципи звучали так: людина прагне до самореалізації шляхом задоволення всіх своїх потреб і бажань; що “вища” потреба чи бажання, то рідше вона трапляється серед людей і визначає їхнє життя; потреби й бажання вищого порядку визначають решту потреб і життя людини загалом.
Варто зауважити: сам Маслоу пізніше уточнював свою модель, додаючи до неї пізнавальні та естетичні потреби, а наприкінці життя виокремив ще один, найвищий рівень – потребу в самотрансценденції, тобто служінні чомусь більшому за власне “я”. Сучасні дослідники також підкреслюють: піраміда не настільки жорстко ієрархічна, як її часто спрощують – людина цілком може прагнути творчості чи глибоких стосунків навіть у складних побутових умовах, а не лише “після” повного задоволення нижчих щаблів.
Як відрізнити справжнє бажання від нав’язаного
Практична складність у роботі з бажаннями в тому, що привнесене бажання на перший погляд може виглядати абсолютно щирим – людина емоційно переконана, що хоче саме цього. Розпізнати підміну допомагають кілька орієнтирів і технік, якими я користуюся в роботі з клієнтами.
Ознака результату. Головний маркер – це те, що відбувається ПІСЛЯ досягнення мети. Природне бажання, будучи задоволеним, залишає відчуття тиші, повноти, приємної втоми – напруга справді розрядилася. Привнесене бажання після “досягнення” або миттєво замінюється новим (“отримав підвищення – тепер хочу ще вище”), або залишає порожнечу й розчарування (“здається, це було не те”).
Техніка тілесного сканування. Спираючись на тілесну мапу потреб, наведену вище, можна в момент виникнення сильного бажання зупинитися й уважно просканувати тіло: де саме відчувається напруга, тепло чи, навпаки, стиснення? Часто виявляється, що заявлена мета (“хочу нову посаду”) насправді живиться зовсім іншою зоною й потребою, ніж здається на перший погляд, – наприклад, не потребою у владі, а потребою в захищеності або визнанні.
Техніка трьох запитань. Перш ніж вкладати ресурси в досягнення бажаного, корисно чесно відповісти собі на три запитання: Чи хотів би я цього так само сильно, якби про це ніхто й ніколи не дізнався? Чи відчуваю я, уявляючи результат, саме радість – чи лише полегшення від того, що зникне тривога чи провина? Чиє це бажання – моє власне, чи я просто виконую сценарій батьків, партнера або соціального оточення (див. статтю про психологічні програми та життєві сценарії)?
Щоденник бажань і енергії. Протягом одного-двох тижнів корисно записувати бажання, що виникають, разом із тілесним відчуттям, що їх супроводжує, і – окремим рядком через день-два – з фактичним результатом їх задоволення. Такий щоденник швидко й наочно показує особисті патерни: які саме бажання регулярно “не приносять обіцяного”.
Прояснення цінностей (у дусі ACT-терапії). Замість того щоб одразу діяти під тиском бажання, варто запитати себе: якій моїй глибинній цінності служить ця дія – і чи є інший, стійкіший спосіб реалізувати саме цю цінність? Бажання минають, цінності – ні, тому робота через цінності дає набагато стабільніший компас, ніж гонитва за черговим імпульсом.
Детальніше про природу справжніх бажань і те, як почати жити відповідно до них, – у статті «Про справжні бажання та життя по суті».
Розуміння власної ієрархії потреб і вміння відрізняти природне бажання від нав’язаного – один із базових інструментів психотерапевтичної роботи. У консультуванні, що поєднує КПТ, ACT та EMDR, ми не просто аналізуємо бажання логічно, а й “розпаковуємо” емоції та тілесні відчуття, які за ними стоять, – адже саме там, а не в раціональних поясненнях, зазвичай ховається справжня відповідь на питання “чого я насправді хочу”.
Записатися на сеанс: