Пройти тестування профорієнтації за методикою «Магелано Університет» можна за посиланням.

Знайдіть свою улюблену справу — і Вам більше не доведеться «працювати» 🙂

У сучасному суспільстві рідко можна зустріти людей, які щасливі на своєму робочому місці.
Більшість людей закінчили «не ті ВНЗ» і працюють «не на тих роботах». За такої ситуації ймовірність того, що людина буде щасливою, займаючись «не тим», до чого лежить її душа, малоймовірна. Найімовірніше, вона не стане серйозним фахівцем, буде мало оплачуваною і завжди зазнаватиме соціальних труднощів, дискомфорту і напруги в професійній сфері. Але, при цьому, вона щосили намагається втриматися на своєму робочому місці, готова працювати «за копійки». Але це тільки посилює внутрішню невротичність, страхи і бажання втриматися, а в результаті — апатія, депресія, відчуття марно прожитого життя.

Необхідно також відзначити той факт, що більша частина захворювань шлунково-кишкового тракту мають психосоматичний характер, і пов’язаний він саме з відчуттям тривожності, страху за завтрашній день, з прихованою проективною агресією до роботодавця, породженої, як правило, відчуттям власної соціальної неадекватності та непрофесіоналізмом.

Найпарадоксальніше те, що багато хто з дитинства готує собі проблеми, з якими зустрінеться з початком повноцінного соціального життя. Так, багато людей під час вибору професії спираються не на свої бажання, а на прийняті в суспільстві уявлення про «престижність, перспективи та ринкову затребуваність».
Хоч професійна психологія і підійшла впритул до питання індивідуального психологічного портрета представника тієї чи іншої професії (мотиваційної вибудови), але рекрутери (HR) поки що «по-старому» намагаються підібрати фахівця — скоріше інтуїтивно, відчуваючи в ньому необхідні якості та провідні мотиви.

Мотиваційна вибудовування — це співвідношення прояву в людини різних мотиваційних сфер, це співвідношення практично не змінюється протягом життя.

Дійсно, якщо людина має сильно виражені інтелектуальні потреби, то діяльність, пов’язана з інтелектуальною активністю, приноситиме їй більше задоволення, ніж будь-яка інша. І висока ймовірність того, що вона розвине в собі інтелектуальні навички і буде хорошим фахівцем.

Але якщо ми візьмемо, приміром, дівчину з сильно вираженими потребами в сексуальній сфері, то в професійному середовищі, де необхідні інтелектуальні навички, найімовірніше, їй буде нецікаво. Хіба що, якщо там буде багато чоловіків і її робота буде пов’язана з демонстрацією себе або обслуговуванням, наприклад, артистка, танцівниця, або адміністратор, або внутрішній PR.

У цьому сенсі поганим управлінцем буде людина зі слабко вираженим тяжінням до домінування, задоволення соціальних потреб і низькою чутливістю до запитів оточуючих. А «душевний» і товариський працівник погано почуватиметься на самоті, наприклад, займаючись аналітикою або програмуванням.

Це очевидні речі. Однак, брак методології не дозволяє HR`ам застосовувати ці інтуїтивно зрозумілі знання в житті. Роботодавці намагаються мотивувати персонал матеріальними або іншими способами. Забуваючи про те, що кожна людина унікальна і до кожного потрібен індивідуальний підхід.

Так ось, виявлення індивідуальної мотиваційної вибудови співробітника і правильне його позиціонування — це ключ до його задоволеності своєю діяльністю.

Що може бути краще, ніж людина, яка займається улюбленою справою?!
Кваліфікація прийде з досвідом — головне, щоб очі горіли — та й клімат у колективі багато в чому залежить від задоволеності співробітників.

Фундаментальним принципом гуманного HR-психолога є правило: підбирати професію під мотиваційну вибудову людини. Це ще не гарантує того, що вона буде високооплачуваним суперфахівцем, але діяльність їй точно подобатиметься. А раз подобатиметься, то рано чи пізно вона стане професіоналом!

Чи можна надовго мотивувати людину?
Моя відповідь: «ні». Це твердження, звісно ж, суперечить поширеній у середовищі психологів і HR`ів технократичній думці, однак за визначенням, мотивація — це той потенціал, який від початку міститься в людині та рухає її незалежно від зовнішніх чинників (і навіть всупереч їм).

Швидше, потрібно чітко розуміти, які з потреб у людини найбільш виражені. І дозволити їй виконувати саме ту роботу, яка відповідатиме її індивідуальній мотиваційній вибудові.

З моєї точки зору, перш ніж допомагати людям із профорієнтацією та HR, необхідно зайнятися переосмисленням власного життя, своїх цілей і бажань, рівня задоволеності життям і своєю професією. І відмовитися від маніпуляцій.

Під маніпуляцією я розумію використання психотехнологій для досягнення цілей, які не є значущими для іншої людини і не спираються на її щирі бажання. Таке нав’язування, навіть у разі, якщо людина нічого не помітила, завжди загрожує негативними наслідками: як для неї, так і для маніпулятора. Адже не так важливим є досягнення висот у тій чи іншій професії, як відчуття задоволення, яке людина відчуває під час руху в потрібному напрямку, відповідно до своїх справжніх бажань і покликання. Адже розвиток людини — основна цінність і сенс життя!

За цим посиланням наведена одна з моїх наукових праць про управління та мотивацію в гуманістичній психології.
Загалом, ця робота про глибше розуміння своїх бажань, мотивів, про самореалізацію і творчість. Про взаємозв’язки психологічних феноменів, таких як потреба, мотив, бажання, сенс і цінності людини — з відчуттями задоволеності, добробуту та щастя. Про психічний і духовний розвиток у професійній сфері.

Користуйтеся і розвивайтеся! Передрук і використання матеріалів роботи дозволено, але з обов’язковим посиланням на сайт автора 😉

Записатися на сеанс: