В основі цього підходу лежить уявлення про психіку як сукупність психічних процесів, кожен з яких може бути виділений і вивчений відносно незалежно. Розуміння власної структури психічних процесів – пізнавальних, емоційних і вольових – допомагає не лише в академічній психології, а й у щоденній практиці: усвідомлюючи, яка саме функція в конкретний момент “веде” вашу поведінку, значно легше зрозуміти причини власних реакцій і навчитися ними керувати.
Виділяють три основні групи психічних процесів:
- пізнавальні,
- емоційно-чуттєві
- і вольові.
До пізнавальних процесів належать: відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, інтуїція.
У групу емоційно-чуттєвих процесів увійшли емоції та почуття.
Розглянемо короткі характеристики кожного з описуваних процесів.
Пізнавальні процеси
1. Відчуття є елементарними квантами інформації, що сприймаються органами чуття (рецепторами). Так, відчуттям є колір, відчуття тепла-холоду, запаху, шорсткості, смаку. Рецептори поділяють на 3 групи: екстерорецептори (сприймають подразники з зовнішнього середовища – зір, слух, дотик, смак, нюх), інтерорецептори (сигналізують про стан внутрішніх органів) та пропріорецептори (дають інформацію про положення тіла й рух м’язів). Саме дисбаланс роботи інтеро- і пропріорецепторів часто лежить в основі тілесних проявів тривоги, з якими ми працюємо в терапії.
2. Сприйняття є просумованими людиною відчуттями про той чи інший об’єкт, які дозволили ідентифікувати його як цілісний об’єкт. Так, підсумувавши червоний колір, круглу форму, відповідний запах і смак, ми починаємо розуміти, що перед нами – тарілка борщу. Існує формула: сприйняття = відчуття + дія. Дійсно, щоб перейти від відчуття до сприйняття, ми маємо здійснити певні дії – оглянути об’єкт з різних боків, помацати, понюхати тощо. Саме тому пасивне “споглядання” проблеми рідко допомагає її зрозуміти – потрібна активна дія, що перетворює розрізнені відчуття на цілісну картину.
3. Пам’ять є здатністю людини фіксувати інформацію, отриману ззовні або згенеровану самою людиною. Пам’ять поділяють за тривалістю на короткочасну й довготривалу, за типом інформації, що зберігається, – на зорову, моторну, слухову тощо. Відповідні назви говорять самі за себе. У психотерапевтичній практиці (зокрема в методі EMDR) особливе значення має розрізнення між “холодною” фактологічною пам’яттю про подію та “гарячою” тілесно-емоційною пам’яттю, яка й спричиняє повторювані травматичні реакції.
4. Мислення є здатністю людини виконувати логічні та математичні операції, а також встановлювати зв’язок між предметами, подіями та явищами. Останню функцію часто називають інтелектом. У процесі мислення людина оперує образами, символами, поняттями. Залежно від цього мислення називається образним, символьним (абстрактним) або понятійним. Вважається, що абстрактне мислення є одним з основних атрибутів людини.
5. Уявою називається здатність людини комбінувати фрагменти свого досвіду й вражень, створюючи з них нові образи. Уява лежить в основі не лише творчості, а й катастрофізації – одного з найпоширеніших когнітивних викривлень, коли людина “домальовує” уявою найгірший можливий сценарій розвитку подій.
6. Інтуїцією називаються неопосередковані знання людини, тобто такі знання, які не були отримані шляхом логічного аналізу, а є результатом діяльності несвідомого. Інтуїція фактично являє собою швидке, стиснуте розпізнавання патернів на основі накопиченого раніше досвіду – тому досвідчені фахівці нерідко “відчувають” правильне рішення задовго до того, як можуть логічно його обґрунтувати.
Емоційно-чуттєві процеси
7. Емоції є короткочасними реакціями людини на той чи інший подразник. Емоції зазвичай ситуативні, яскраві та швидкоплинні: страх, радість, подив, гнів виникають у відповідь на конкретну подію і згасають, коли подія завершується або втрачає актуальність. У класичній класифікації виділяють базові емоції (радість, страх, гнів, сум, подив, відраза), з комбінацій яких складається все розмаїття емоційних станів людини. Саме з роботою над розпізнаванням і регуляцією базових емоцій я найчастіше працюю на перших сесіях – це фундамент, без якого складніша робота з почуттями буде хиткою.
8. Почуття, на відміну від емоцій, є довготривалими та стійкими переживаннями, які людина відчуває по відношенню до певного об’єкта, людини чи явища. Якщо емоція – це “спалах”, то почуття – це “фон”, який може супроводжувати людину роками: любов, повага, ревнощі, вдячність. Почуття складаються з багатьох емоційних епізодів і власного досвіду взаємодії з об’єктом, тому змінюються значно повільніше й потребують іншого підходу в терапії – не миттєвого заспокоєння, а поступової роботи з переосмисленням стосунків і сенсів.
Вольові процеси
9. Воля є здатністю людини свідомо регулювати власну діяльність, долати внутрішні та зовнішні перешкоди заради досягнення поставленої мети. Воля відповідає за здатність відкласти миттєве задоволення заради довгострокового результату, за самоконтроль у стресі та за наполегливість у русі до мети. У психологічній практиці виснаження вольового ресурсу (так зване “histion fatigue” або просто вигорання волі) є однією з ключових причин зривів на дієтах, у роботі над звичками та в досягненні професійних цілей. Робота з вольовими процесами в КПТ і ACT будується не через “силу волі” як таку, а через зниження внутрішнього опору: чіткість цінностей, дроблення великих цілей на дрібні кроки та зменшення кількості рішень, які потрібно приймати “на силі волі” щодня.
Практичне застосування: від профвідбору до клінічної психології
Розуміння структури психічних процесів має не лише теоретичне, а й суто прикладне значення. Так, знання про переважання певних процесів у структурі особистості конкретної людини (наприклад, розвинена образна пам’ять та уява при середньому рівні абстрактного мислення) є основою психодіагностики та професійного відбору. Саме на цьому принципі побудовані тести профорієнтації, які допомагають визначити, в якій сфері діяльності людина розкриє свій потенціал максимально природно, без надмірного вольового напруження.
У клінічній психології класифікація психічних процесів, зокрема завдяки роботам Блюми Вульфівни Зейгарник, лягла в основу патопсихологічної діагностики – методу, що дозволяє за характером порушень тих чи інших процесів (пам’яті, мислення, уваги) визначати структуру психічного розладу. До речі, ім’я Зейгарник тісно пов’язане з так званим “ефектом Зейгарник” – властивістю пам’яті краще утримувати незавершені дії, ніж завершені. Саме тому незакриті гештальти, незавершені розмови чи невирішені конфлікти “зависають” у нашій пам’яті яскравіше за вже вирішені питання і можуть роками “смоктати” психічну енергію, поки не отримають завершення – у реальності або в терапевтичному просторі.
Юнгіанська типологія психічних функцій
Карл Густав Юнг запропонував ще один погляд на структуру психічних процесів – через призму чотирьох базових психічних функцій: мислення, почуття, відчуття та інтуїція. За Юнгом, у кожної людини одна з цих функцій є провідною (найбільш розвиненою й усвідомленою), а протилежна їй – найбільш витісненою в несвідоме. Так, у людини з провідним мисленням найслабшою буде функція почуття, а у людини з провідною інтуїцією – функція відчуття (сенсорики), і навпаки. Додатково кожна функція може бути екстравертною або інтровертною за спрямованістю, що в сумі дає 8 базових психічних функцій – саме на цій моделі згодом побудували соціоніку, що виділяє 16 основних психотипів як комбінації цих функцій.
Цікаве й практично важливе спостереження Юнга: людей часто підсвідомо приваблюють партнери з протилежним типом – тобто ті, чия провідна функція є нашою слабкою, витісненою. Логік несвідомо тягнеться до емоційно яскравої людини, інтроверт – до товариського екстраверта. Так психіка ніби намагається “добрати” бракуючу частину через стосунки. Це пояснює, чому пари з дуже різними характерами нерідко виявляються напрочуд стійкими – але водночас чому саме в цих же парах конфлікти на ґрунті “ти мене не розумієш” бувають особливо гострими: партнери в буквальному сенсі мислять і відчувають світ по-різному.
Криза 40 років: коли витіснена функція проривається назовні
Одне з найпрактичніших застосувань цієї моделі – пояснення так званої “кризи середини життя”, яка класично припадає на вік близько 40 років. За Юнгом, у першій половині життя людина активно розвиває й реалізує свою провідну функцію – будує кар’єру, приймає рішення, спираючись на сильні сторони своєї психіки. Але приблизно до 40 років витіснена, слабка функція, яка довгі роки залишалася в тіні, накопичує “тиск” і починає проривати назовні, вимагаючи реалізації.
Саме тому успішний, раціональний логік у цьому віці може несподівано для себе й оточення “піти в творчість” або гостро переживати емоційну порожнечу, а людина, що все життя керувалася почуттями та інтуїцією, – раптом захопитися точними науками, фінансовим плануванням чи структурою й порядком. Ззовні це часто виглядає як “зрив” чи “несподівана зміна особистості”, хоча насправді це закономірний і навіть здоровий процес психологічного дозрівання – спроба психіки досягти більшої цілісності через інтеграцію витісненої функції.
У терапевтичній роботі з кризою 40 років ключове завдання – не “погасити” цей прорив як небезпечний симптом, а допомогти людині свідомо й безпечно інтегрувати нову для неї функцію, не руйнуючи при цьому те, що було побудовано в першій половині життя: кар’єру, сім’ю, стосунки. Це делікатний процес, який добре піддається структуруванню через КПТ (робота з переконаннями на кшталт “я завжди був іншим, змінюватися – зрада собі”) у поєднанні з більш глибинною, ACT-орієнтованою роботою над цінностями та психологічною гнучкістю.
Розуміння власного профілю психічних процесів – які функції розвинені, а які потребують уваги – не є самоціллю, а є інструментом. Це основа для усвідомленіших рішень: у професії, у стосунках, у виборі того, як саме дбати про власне психічне здоров’я в конкретний момент життя.
Якщо після прочитаного ви впізнали в собі ознаки кризи 40 років, помітили, що якась психічна функція (логіка, почуття, інтуїція чи практичність) явно “просить” уваги, або відчуваєте, що емоції, пам’ять чи воля останнім часом працюють не так, як раніше, – це чудовий привід звернутися до психолога. Разом ми зможемо структуровано розібратися, які саме процеси потребують підтримки, і знайти безпечний шлях до більшої цілісності та внутрішньої стабільності.
Записатися на консультацію можна за посиланням нижче.