Кожен із нас так чи інакше вчиться все життя. А хто не вчиться, той страждає. Є два основних шляхи розвитку людини: шлях страждань і шлях усвідомлень.

У першому випадку людині доводиться постраждати вдосталь. Коли стане зовсім нестерпно – таки змінити свої звички, способи реагування на ті чи інші ситуації, емоції, дії, трохи змінити свій світогляд, зробити його менш конфліктним. Загалом, трохи розвинутися духовно.

Другий шлях – шлях людини мислячої, яка здатна вчитися на чужих і своїх помилках (не потрібно багато повторень страждань). Цей шлях набагато приємніший і швидший. Достатньо зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки у своїх вчинках, рішеннях, емоціях, прорахувати наслідки дій чи бездіяльності і подальшу перспективу.

Потреба в розвитку (психічному, фізичному, професійному, соціальному) – базова людська еволюційна потреба. Якщо вона не «затоптується» в дитинстві та юності батьками і горе-педагогами, розвиватися хочеться все життя, і це приносить задоволення.

Мудре прислів’я говорить: кожна людина в нашому житті – вчитель. І першими вчителями, як правило, стають наші батьки. Але більшість людей не усвідомлює цього, тобто не усвідомлює себе в якості учнів або в якості вчителів для оточуючих людей. А це стає причиною непорозуміння, сварок і образ.

Йдеться не тільки про стосунки між батьками і дітьми, навіть наші знайомі чи перехожі на вулиці можуть бути для нас учителями. Але лише деяких людей ми сприймаємо як здатних навчити нас чогось потрібного і важливого. І це нормально. Гірше, коли людина взагалі перестає навчатися або розглядати інших у якості потенційних учителів.

Бажання наслідувати, «списувати» чиюсь форму поведінки, відтворювати досвід більш розвинених (успішних, ефективних, статусних) істот є природним механізмом самонавчання не тільки людини, а й тварини. Такий підхід дає величезні переваги, дозволяє адаптуватися до умов навколишнього світу, вижити і розвинутися.

Однак у людському суспільстві не всі скопійовані поведінкові форми є конструктивними. Тому необхідно правильно обирати вчителів. Така вибірковість у навчанні однозначно корисна, однак з віком може призводити і до негативних наслідків – людині все важче й важче навчатися, пропускаючи будь-яку інформацію через уже наявний закостенілий набір уявлень про себе і світ, боячись щось змінити, оскільки можливі й погіршення чи втрата досягнутої стійкої позиції (той самий звичний світок).

Страх розвитку, практично відсутній у дитини і посилюваний з віком, може бути пояснений і іншими факторами. Наприклад, страхом відчуженості у разі змін, деструктивними установками батьків, громадськості, інертністю і опором соціальної системи змінам.

Прагнення усвідомити, розібратися з емоціями, що виникають, і ситуаціями, що їх викликають, знайти оптимальну форму реагування є природним механізмом розвитку людини і базовою потребою. І сам факт того, що людина хоче вчитися, шукає вчителя і вчиться, «підглядаючи» за більш розвиненими особистостями, створює необхідну передумову для більш гармонійного життя.

У цьому сенсі саморозвиток вимагає з віком докладання все більших зусиль, пов’язаних із подоланням особистих страхів і поширених стереотипів, а також із природним опором середовища, подолання якого також є частиною процесу навчання.

Духовний, психологічний розвиток – це і є більш усвідомлене й інтенсивне учнівство по життю, вихід за межі себе звичайного. У результаті життя стає яскравішим, насиченішим і благополучнішим. На відміну від повільного і буденного «вимочування» по життю (див. шлях страждання) у череді незрозумілих подій.

З моєї точки зору, інтенсивне навчання у людини починається з моменту усвідомлення, що так жити, як раніше, вона вже не хоче:

1. Коли старі методи, ролі й принципи вже не працюють, не приносять того задоволення чи бажаного ефекту.

2. Коли напруга щодо реалізації свого щирого бажання стала настільки великою, що переважила дію захисних механізмів психіки та інших внутрішніх і зовнішніх перешкод.

3. Коли світовідчуття і самоідентичність настільки перестали влаштовувати людину, що страх змінити чи втратити свій звичний образ відійшов на другий план.

Колись мій наставник розповів (мова тоді йшла про соціальний розвиток), що своїм бізнесом потрібно починати займатися тоді, коли ти вже не можеш змусити себе працювати «на дядька». Це порівнянно з відчуттями, коли тебе занурили головою у воду, ти вже практично задихнувся, але врешті-решт зібрав останні сили і в шаленому пориві виринув і зітхнув на повні груди. Ось це гостре і чітке бажання і характеризується тією тотальністю, яка потрібна при заняттях своєю справою. У принципі, ця алегорія добре характеризує вольову тотальність у всьому. А до виникнення такого пекучого бажання краще займатися «важливішими» справами.

Вже пізніше, через кілька років і низку напружених життєвих подій, прийшло усвідомлення того, що мав на увазі наставник. Як не можна доречною виявилася ця техніка для накачки і пробудження бойової волі, на яку можна спертися в критичних ситуаціях. І яка є фундаментом для подальшого окультурення войовничих, домінантних станів. Для відчуття свого статусу і статусу оточуючих.

Показово, що якісне проходження вольових тренінгів (чудові результати демонструють різного роду екстремальні тренінги, спорт) часто кардинально змінює все життя учня на краще: формується активна життєва позиція, впевненість у своїх силах, рішучість (у зв’язку з цим рекомендую ознайомитися з тренінгами за системою Вернера Ерхарда, особливо в частині тотальної відповідальності людини перед собою, згідно з якою всі без винятку вчинки людини є наслідком її вибору і її відповідальності за цей вибір). Така підготовка часто допомагає в успішній соціальній реалізації і в якісному переході із сірої маси тих, хто ненавидить свою роботу, у людей, чия діяльність стає їхнім покликанням – хобі й роботою одночасно.

Займаючись улюбленою справою, перестаєш «працювати» і починаєш отримувати не зарплату, а особистий дохід, визнання і задоволення. Гратися, творити і кайфувати від цього.

Якщо вам складно самостійно розібратися зі страхами розвитку та знайти свій шлях, консультація психолога допоможе усвідомити свої справжні бажання і подолати внутрішні бар’єри на шляху до змін. Запишіться на прийом до психолога в Києві або онлайн.